сидіння
СИДІННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. сидіти 1 - 7. Оксен також мружився від сліпучого сонця і розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Тют., Вир, 1964, 86); Оте сидіння в редакції цілий день - дратує мене без кінця (Коцюб., III, 1956, 178); Цілими днями після довгого сидіння в хаті діти бігали надворі (Головко, І, 1957, 92); Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі (Досв., Вибр., 1959, 136).
2. Місце або предмет, на якому сидять, на який сідають. Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (Фр., VI, 1951, 271); Сидіння для машиніста, на якому тепер сидів я, було приладжене так низько, що я не міг дістати рукою до свистка (Сміл., Сашко, 1954, 56); Варивода сів на заднє сидіння, і машина рвонула з місця (Голов., Тополя.., 1965, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сидіння | сидіння |
Родовий | сидіння | сидінь |
Давальний | сидінню | сидінням |
Знахідний | сидіння | сидіння |
Орудний | сидінням | сидіннями |
Місцевий | на/у сидінні | на/у сидіннях |
Кличний | сидіння | сидіння |