силач
СИЛАЧ, а, ч. Людина великої фізичної сили. Не б'ється [Турн], бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (Котл., І, 1952, 255); [Стась:] А як ви гадаєте, багато знайдеться силачів, щоб оту вірьовку порвали? (Вас., III, 1960, 395); Силач Терешко Кнур здобув сокиру й обценьки і збивав із звільнених невільників кайдани (Тулуб, Людолови, II, 1957, 120); Мідна снарядна гільза сплющена, зігнута вдвоє, наче побувала в руках у якогось силача (Гончар, Тронка, 1963, 327); * Образно. Чи бачиш - з лісів виднокругу Сталеві ідуть силачі, Могутньої Волги потугу На плечах в Москву несучи? (Бажан, Роки, 1957, 264).
@ Силач [який] знайшовся - уживається, щоб показати іронічне або зневажливе ставлення до того, хто хвастає своєю силою. - Я його [бугая].. удержу. - Штани свої краще держи! Силач який знайшовся (Тют., Вир, 1964, 114); - Я, тату, можу вам оцього прутика вузлом зав'язати... - Ну-ну, - посміхається Мирон, - силач знайшовся (Зар., На.. світі, 1967, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | силач | силачі |
Родовий | силача | силачів |
Давальний | силачеві, силачу | силачам |
Знахідний | силача | силачів |
Орудний | силачем | силачами |
Місцевий | на/у силачі, силачу, силачеві | на/у силачах |
Кличний | силачу | силачі |