синиця
СИНИЦЯ, і, ж. Маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних. Синиця шкоду робить, а журавель попадається (Укр.. присл.., 1963, 144); - Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю. Не тебе, далебіг, боюсь (Котл., І, 1952, 293); З дерева на дерево перелітали зеленобокі синиці, червоногруді снігурі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 88); Тонко дзвонять синиці в дібровах, над озерами спить верболіз (Сос., Поезії, 1950, 152); * У порівн. І наснилася знову криниця, Щебет крапель об ранній порі І зоря, наче синя синиця (Мал., Звенигора, 1959, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синиця | синиці |
Родовий | синиці | синиць |
Давальний | синиці | синицям |
Знахідний | синицю | синиць |
Орудний | синицею | синицями |
Місцевий | на/у синиці | на/у синицях |
Кличний | синице | синиці |