синичник
СИНИЧНИК, а, ч. Штучне гніздо для синиць у вигляді ящичка з отвором, прикріпленого на високій жердині чи на дереві. Діти повісили синичники на яблуньці та на інших деревах (Ів., Ліс. казки, 1954, 118); Настає час створити для їх [птахів] гніздування сприятливі умови. Для цього у певних місцях саду розвішують шпаківні та синичники (Хлібороб Укр., 1, 1963, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синичник | синичники |
Родовий | синичника | синичників |
Давальний | синичникові, синичнику | синичникам |
Знахідний | синичник | синичники |
Орудний | синичником | синичниками |
Місцевий | на/у синичнику | на/у синичниках |
Кличний | синичнику | синичники |