синкретизм
СИНКРЕТИЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. Строфова [строфічна] пісня вийшла із синкретизму обрядової гри, де спів сплітається в одну цілість із танком-хороводом (Муз. праці, 1970, 350); Для античної трагедії, як відомо, характерний був синкретизм, тобто нерозривна єдність мовлення, музики і танцю (Літ. Укр., 18.II 1966, 2); Синкретизм первісного мистецтва.
2. філос. Різновид еклектизму; поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синкретизм | синкретизми |
Родовий | синкретизму | синкретизмів |
Давальний | синкретизмові, синкретизму | синкретизмам |
Знахідний | синкретизм | синкретизми |
Орудний | синкретизмом | синкретизмами |
Місцевий | на/у синкретизмі | на/у синкретизмах |
Кличний | синкретизме | синкретизми |