синод
СИНОД, у, ч. 1. У дореволюційній Росії - найвищий колегіальний орган православної руської церкви; за радянського часу - дорадчий орган при патріархові Московському і всієї Русі. Найсвятіший синод відлучив Толстого від церкви (Ленін, 20, 1971, 20); Після конфлікту з духовенством і синодом нарешті було вирішено встановити пам'ятник [Богданові Хмельницькому] на Софійській площі (Веч. Київ, 11.I 1969, 4); Секретар консисторії приховує жало своєї душі стилем обер-прокурора найсвятішого синоду Побєдоносцева (Стельмах, І, 1962, 416); * Образно. Одним думалось про далеку землю, другим зелено малювались оті сім десятин, що десь міряє таємничий селянський синод (Стельмах, І, 1962, 198).
2. У протестантській церкві - зібрання духовних і світських осіб для розв'язання найважливіших церковних справ.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синод | синоди |
Родовий | синоду | синодів |
Давальний | синодові, синоду | синодам |
Знахідний | синод | синоди |
Орудний | синодом | синодами |
Місцевий | на/у синоді | на/у синодах |
Кличний | синоде | синоди |