синій
СИНІЙ, я, є. 1. Який мав забарвлення одного з основних кольорів спектра - середній між голубим і фіолетовим. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч, затягнена в синій новий костюм (Коцюб., II, 1955, 298); Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Смолич, І, 1958, 52); Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима стояв серед хати (Панч, II, 1956, 512); Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Досв., Вибр., 1959, 431); * У порівн. Дні потяглися для мене, як синій чад (Коцюб., II, 1955, 256); // Який цвіте квітками такого кольору. Розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута (Вовчок, І, 1955, 91); Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Н.-Лев., VI, 1966, 85); Боєць стояв над кущиком синіх васильків (Гончар, III, 1959, 63); // Зробл. із квіток такого кольору. На голові [у Русалки Польової] синій вінок з волошок (Л. Укр., III, 1952, 232); // Який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору. От і Дніпро блищить синьою хвилею, і човни по березі розкидані (Вовчок, І, 1955, 100); Вже синя крага пропливла Дніпром... Вже гріє сонце (Перв., II, 1958, 186); У гори вітер з заходу навіяв синіх непроглядних хмар і заліг (Чорн., Визвол. земля, 1959, 77); // Уживається як постійний епітет до деяких назв. Ой як зацвіло синєє море Та різними цвітами (Укр. нар. пісні, 1, 1964,102); Хмаро... Гей хмаро!.. Візьми і мене В край той з тобою за синєє море (Черн., Поезії, 1959, 62); // у знач. ім. синє, нього, с. Синій колір. Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому (Коцюб., І, 1955, 286); Вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим, як учила її покійна мата (Ю. Янов., II, 1958, 184).
@ Синій папірець; Синя бумажка, заст., розм. - у дореволюційній Росії - п'ятирублевий кредитний білет. Чіпка взяв гроші, подумав, повертів у руках синю бумажку, заховав її в касет з тютюном (Мирний, І, 1949, 242); Синій птах див. птах; Сині мундири - жандарми, які в дореволюційній Росії носили мундири синього кольору; Синя панчоха, зневажл.- суха, черства жіика, що втратила чарівність, цілком віддалася науковим інтересам, книгам і т. ін. Не любить Ліночка «синіх панчіх», хоч і самій, між нами кажучи, трьох десятків доходить (Мам., Тв., 1962, 197); Синя птиця див. птиця.
2. Який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.). Втеребила [мати] в пісок жовтий Старі сині руки (Шевч., І, 1963, 162); На другий день усі бачили Остапа з червоними очима і синім носом (Мирний, IV, 1955, 30); Ясногорська справді стояла бліда, з синіми смугами під очима (Гончар, III, 1959, 196); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Тют., Вир, 1964, 232); // Який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину). Князь аж синій походжає Та сам несмілих наливає [споює] (Шевч., II, 1963, 25); Бурунда, німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині (Фр., VI, 1951, 132); Наперед вийшов велетень-рибалка,.. поліз у воду, одразу став синій (Ю. Янов., II, 1958, 190); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий (Довж., І, 1958, 307); // у знач. ім. синє, нього, с. Відтінок такого кольору (про обличчя, шкіру). У п'яниці кола не під очима синє, так плечі в глині (Укр.. присл.., 1955, 211).
@ Бідний, аж синій - дуже бідний. - Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 230); Як бубен (пуп і т. ін. ) синій (синя) - який дуже посинів (від холоду, нездужання, злості і т. ін.). Тряслась [Сивилла], кректала, побивалась, Як бубон, синя стала вся (Котл., І, 1952, 119); Вскочив [Пилипко] у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Мирний, IV, 1955, 288).
3. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів. Якщо синій люпин добре проростає, розвивається і дає найвищий урожай при ранньому посіві, то білонасінний кормовий треба сіяти в третій декаді квітня (Рад. Укр., 15.I 1954, 2); У Карпатах водяться такі види бабок, як чотириплямиста, красуня блискуча, красуня-дівчина, дозорець, коромисло синє та ін. (Знання.., 2, 1973, 10); Синій кит.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | синій | синя | синє | сині |
Родовий | синього | синьої | синього | синіх |
Давальний | синьому | синій | синьому | синім |
Знахідний | синій, синього | синю | синє | сині, синіх |
Орудний | синім | синьою | синім | синіми |
Місцевий | на/у синьому, синім | на/у синій | на/у синьому, синім | на/у синіх |
синіти
СИНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. Гори починають синіти (Коцюб., II, 1955, 427); Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Мирний, IV, 1955, 322); Глибшає далеч. Річка синіє (Рильський, І, 1960, 127); Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк (Сенч., На Бат. горі, 1960, 37); // безос. - Уходжу я в хату, а там - панів, панів! Та накурено так, що аж синіє (Мирний, III, 1954, 166); Синіло за вікном по-весняному (Тич., III, 1957, 284); О, які були великі зорі, Як синіло й склилось навкруги! (Рильський, III, 1961, 268); // Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла). Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє (Шевч., І, 1963, 161); Конець [кінець] його носа синів чимраз більше від морозу (Фр., ІV, 1950, 477); Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев (Довж., Зач. Десна, 1957, 464); Пан начальник аж тремтить і синіє від люті (Козл., Сонце.., 1957, 143).
2. Виділятися своїм синім кольором. Сині волошки проти місяця ще більше синіли (Вас., І, 1959, 198); Пригадую: осінній день. Прихильно, по-щирому синіло небо (Тич., І, 1957, 216); Тім'я обережненько собі погладив [Купа], бо там іще синіла прездорова гуля (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385); // Виднітися (про що-небудь синє в далечині). Іздалека, край дороги Чорний ліс синіє (Рудан., Тв., 1956, 74); За річкою.. синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Мирний, V, 1955, 209); Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці (Ю. Янов., II, 1958, 16); Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (Гончар, III, 1959, 303); Аж серце мені стиснулося: он вони - рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині, стримлять вершинами над головою (Мур., Бук. повість, 1959, 26); А луг цвіте. А далина синіє (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 14); * Образно. По лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю, що там, за широким Дунаєм,.. синіла десь у чужій країні (Коцюб., І, 1955, 335); // Цвісти синім цвітом. Тепло, сонячно, гарно. Синіють скрізь проліски (Тесл., З книги життя, 1949, 86); Біля хати червоніли, синіли пухнасті айстри (Зар., Світло, 1961, 26).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | синію | синіємо |
2 особа | синієш | синієте |
3 особа | синіє | синіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | синітиму | синітимемо |
2 особа | синітимеш | синітимете |
3 особа | синітиме | синітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | синів | синіли |
Жіночий рід | синіла | |
Середній рід | синіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | синіймо | |
2 особа | синій | синійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | синіючи | |
Минулий час | синівши |