сисунець
СИСУНЕЦЬ, нця, ч. 1. Зменш.-пестл. до сисун 2. Звикла [Марія] до телят. Виростить їх, викохає і - котрий уже раз! - передає іншим. А сама - до нової групи сисунців (Хлібороб Укр., 8, 1968, 19); // Немовля; маленька дитина.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. Здалося [хлопцеві], що я звернув увагу на його дівчину.. А я боявся подумати про це, не то що звертати увагу, такий ще був сисунець і так нас вдома виховано (Ю. Янов., II, 1954, 18); - Ти ще сисунець, від горшка - три вершка, і ще багато чого не бачив,- заявив Кирило Сидоренко, перевіряючи підшипники (Собко, Звич. життя, 1957, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сисунець | сисунці |
Родовий | сисунця | сисунців |
Давальний | сисунцеві, сисунцю | сисунцям |
Знахідний | сисунця | сисунців |
Орудний | сисунцем | сисунцями |
Місцевий | на/у сисунці, сисунцеві | на/у сисунцях |
Кличний | сисунцю | сисунці |