сичання
СИЧАННЯ, я, с. Дія за знач. сичати. Почув я ззаду тонке в'їдливе сичання. Повертаюсь. А просто перед моїм обличчям, високо підвівшись, стоїть грізна гадюка (Наука.., 5, 1966, 26); Його думки пливли далі.. Нема руїн. Скрізь нові будинки. Гук машин, сичання пари, тиск людей (Коцюб., II, 1955, 8); Він придивлявся до лампочки і прислухався до сичання газу (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 134); - Хлопці! Денис у мене сало вкрав. Віддай сюди! - А тобі що, шкода? - поцікавився Денис, не відриваючи спички від вогню, на який, розтоплюючись, із сичанням капало сало (Тют., Вир, 1964, 288); В хліві затихло сичання рубанка, і вийшов весь у стружках міцний і червонощокий Карпо Чумак (Кучер, ІІрощай.., 1957, 205); В темряві чулися крики поранених,.. важка скоромовка кулеметів, свист куль і сичання оскоків (Перв., Дикий мед, 1963, 367); Чулися страшенні удари грому та густе сичання дощу, що сік об брезеніт (Збан., Мор. чайка, 1959, 137); Із панських прихвоснів-рабів Ми людьми з прізвищами стали І вголос прізвища сказали Під зле сичання ворогів (Олесь, Вибр., 1958, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сичання | сичання |
Родовий | сичання | сичань |
Давальний | сичанню | сичанням |
Знахідний | сичання | сичання |
Орудний | сичанням | сичаннями |
Місцевий | на/у сичанні | на/у сичаннях |
Кличний | сичання | сичання |