скарабей
СКАРАБЕЙ, я, ч. 1. ент. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії.
2. У стародавньому Єгипті - висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами, а також монета, камінь і т. ін. із зображенням такого жука. Скарабеї були, за уявленням стародавніх єгиптян, символом відродження; їх клали в могилу з покійником (Археол., VIII, 1953, 72); Виймає [колекціонер] з озвученої шкатулки ізумрудних скарабеїв. Це тільки сувеніри, а в древньому Єгипті ці жуки і їх зображення вважались священними (Знання.., 2, 1966, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скарабей | скарабеї |
Родовий | скарабея | скарабеїв |
Давальний | скарабеєві, скарабею | скарабеям |
Знахідний | скарабей, скарабея | скарабеї, скарабеїв |
Орудний | скарабеєм | скарабеями |
Місцевий | на/у скарабеї | на/у скарабеях |
Кличний | скарабею | скарабеї |