скаржник
СКАРЖНИК, скаржника, ч. Той, хто скаржиться. Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки - вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: «Молодець! Отакий і рости, сину, - сердитий на всяку неправду» (Головко, II, 1957, 507); Щоб залаштувати справу, як того хотіли скаржники, пані війтову треба було задобрити подарунками (Чорн., Визвол. земля, 1959, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скаржник | скаржники |
Родовий | скаржника | скаржників |
Давальний | скаржникові, скаржнику | скаржникам |
Знахідний | скаржника | скаржників |
Орудний | скаржником | скаржниками |
Місцевий | на/у скаржнику, скаржникові | на/у скаржниках |
Кличний | скаржнику | скаржники |