скарн
СКАРН, у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза. Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (Геол. ж., XIII, 1, 1953, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скарн | скарни |
Родовий | скарну | скарнів |
Давальний | скарнові, скарну | скарнам |
Знахідний | скарн | скарни |
Орудний | скарном | скарнами |
Місцевий | на/у скарні | на/у скарнах |
Кличний | скарне | скарни |