скляніти
СКЛЯНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 41).
2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Олена підбігла до ліжка. Гарненькі голубі, як у матері, очі дитини скляніли, обличчя чорніло від задухи (Тют., Вир, 1964, 428).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | склянію | скляніємо |
2 особа | склянієш | склянієте |
3 особа | скляніє | скляніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | склянітиму | склянітимемо |
2 особа | склянітимеш | склянітимете |
3 особа | склянітиме | склянітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | склянів | скляніли |
Жіночий рід | скляніла | |
Середній рід | скляніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скляніймо | |
2 особа | скляній | склянійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скляніючи | |
Минулий час | склянівши |