сколошкати
СКОЛОШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Злякати, сполошити кого-небудь. Чекали [мати з дочкою] дорогого гостя, що от-от не видко як затупає перед хатою, сколошкає собак і відхилить двері (Коцюб., II, 1955, 31); // Викликати тривогу, хвилювання, неспокій у кого-небудь. Хасен.. побув в аулі всього один день. Але за той час він добре сколошкав казахів своїми розповідями про Магнітобуд (Донч., І, 1956, 145).
2. Розкуйовдити, зробити кошлатим (волосся, шерсть і т. ін.). Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини - сколошкав його зовсім (Крот., Сини.., 1948, 239); Вітрець пострибав хлібами, сколошкав овес, смикнув за довгого вуса ячмінь (Донч., VI, 1957, 257); - Тепер уже чорти пішли такі, що не бояться й ладану, - сколошкавши собі вуса, відмовив козак (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 39).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколошкаю | сколошкаємо |
2 особа | сколошкаєш | сколошкаєте |
3 особа | сколошкає | сколошкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сколошкав | сколошкали |
Жіночий рід | сколошкала | |
Середній рід | сколошкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколошкаймо | |
2 особа | сколошкай | сколошкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сколошкавши |