сколупнути
СКОЛУПНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Однокр. до сколупувати. Стовбур черешні зайнявся вишневим блиском, Іван сколупнув нігтем грудочку клею... (Гуц., Скупана.., 1965, 239).
2. перен., розм. Змусити піти, залишити займане місце; прогнати. - Справа не в тому, що Марко підійметься на мій пост, а в тім, як його найскорше сколупнути з поста (Стельмах, Правда.., 1961, 302); - Слухай, Супрун, - помовчавши, глухо сказав Штепа, - німець вирішив сколупнути нас сьогодні з Кургана (Перв., Невигадане життя, 1958, 180).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколупну | сколупнемо |
2 особа | сколупнеш | сколупнете |
3 особа | сколупне | сколупнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сколупнув | сколупнули |
Жіночий рід | сколупнула | |
Середній рід | сколупнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколупнімо | |
2 особа | сколупни | сколупніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сколупнувши |