сконфужено
СКОНФУЖЕНО. Присл. до сконфужений 2. Валя сконфужено й радо осміхається (Вас., III, 1960, 329); Гонтар сконфужено розвів руками (Баш., Вибр., 1948, 226); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Сенч., Опов., 1959, 7).
СКОНФУЖЕНО. Присл. до сконфужений 2. Валя сконфужено й радо осміхається (Вас., III, 1960, 329); Гонтар сконфужено розвів руками (Баш., Вибр., 1948, 226); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Сенч., Опов., 1959, 7).