скупар
СКУПАР, я, ч. Скупа людина. - Бачиш, там коло печі стоїть панна Олімпія, донька Крамського, мого сусіда. Старий скупар, гроші має - го-го! (Мак., Вибр., 1954, 21); - Захочеш свіжини - приходь на вечерю до нас, заманеться солонини - через місяць заглянь. Я не скупар (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 64); *У порівн. Женитися здумав [Погорецький], так там трясеться над нею, як скупар над хтозна-яким скарбом (Кол., Терен.., 1959, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скупар | скупарі |
Родовий | скупаря | скупарів |
Давальний | скупареві, скупарю | скупарям |
Знахідний | скупаря | скупарів |
Орудний | скупарем | скупарями |
Місцевий | на/у скупарі, скупареві | на/у скупарях |
Кличний | скупарю | скупарі |