сланкий
СЛАНКИЙ, а, е. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням грунту і виполюванням бур'янів знищують (Сад. і ягідн., 1957, 256); // Уживається у складі ботанічних назв. Сланкий льон - росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (Техн. культ., 1956, 12); Сланка конюшина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сланкий | сланка | сланке | сланкі |
Родовий | сланкого | сланкої | сланкого | сланких |
Давальний | сланкому | сланкій | сланкому | сланким |
Знахідний | сланкий, сланкого | сланку | сланке | сланкі, сланких |
Орудний | сланким | сланкою | сланким | сланкими |
Місцевий | на/у сланкому, сланкім | на/у сланкій | на/у сланкому, сланкім | на/у сланких |