сластьон
СЛАСТЬОН, а, ч. Пампушка з пшеничного борошна, смажена в олії, обсипана цукром або полита медом. Підійшов [Пархім] до сластьонниці..- Подавай сластьона! (Кв.-Осн., II, 1956, 475); Там, де баби кричали похриплими голосами: «Сластьони, сластьони!», тхнуло перегорілою олією (Панч, На калин. мості, 1965, 21); - Мельником будеш! Борошно молотимеш, щодня пшеничні млинці та сластьони їстимеш (Донч., VI, 1957, 260); *У порівн. Я недотепний пекти оповідання як оладки або сластьони (Мирний, V, 1955, 421).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сластьон | сластьони |
Родовий | сластьона | сластьонів |
Давальний | сластьонові, сластьону | сластьонам |
Знахідний | сластьон | сластьони |
Орудний | сластьоном | сластьонами |
Місцевий | на/у сластьоні | на/у сластьонах |
Кличний | сластьоне | сластьони |