слушність
СЛУШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до слушний. Ви немов соромитесь трохи за сі вірші, але не тим розумію, щоб признавала слушність такій соромливості, а тільки тим, що по собі знаю се почуття (Л. Укр., V, 1956, 432); Містер Гарбер, наш юрисконсульт, визнав цілковиту слушність Грегемової відповіді (Кулик, Записки консула, 1958, 188); Бронко остаточно визнав слушність повчань старшого товариша, хоч біль від розчарування ще довго отруював йому життя (Вільде, Сестри.., 1958, 224); Сидів [Ярема] смирно, вдавав з себе уважного слухача, прикривав очі повіками, стверджуючи слушність слів пана емісара (Загреб., Шепіт, 1966, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слушність | слушності |
Родовий | слушності, слушности | слушностей |
Давальний | слушності | слушностям |
Знахідний | слушність | слушності |
Орудний | слушністю | слушностями |
Місцевий | на/у слушності | на/у слушностях |
Кличний | слушносте | слушності |