сліпота
СЛІПОТА, и, ж. 1. Стан за знач. сліпий 1. [Михайло:] Як жаль татка! Скілько у нього енергії!.. і на тобі таке нещастя: сліпота! (К.-Карий, III, 1961, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах - глухоті, сліпоті й німоті..- все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958, 85); Той [дід] був сліпенький на одне око. Ту сліпоту онук вважав найсерйознішим дідовим недоліком (Збан., Сеспель, 1961, 427).
^ Куряча сліпота див. курячий; Снігова сліпота див. сніговий.
2. перен. Нездатність, невміння помічати те, що відбувається навколо, правильно оцінювати його. За сліпоту і самодурство Горлова доводилось платити людською кров'ю, людськими жертвами (Вітч., 8, 1958, 165); Ідейна сліпота, моральна невихованість, відсутність глибоких переконань і принципів породжують соціальну розбещеність, безпринципність, моральне падіння, духовну спустошеність (Веч. Київ, 2.III 1966, 2).
3. збірн., розм. Сліпі люди: // перен. Неписьменні, неосвічені люди. - А у вас чудо - не образи, панно Маріє!.. - Ляшки й собі кинулись дивитись на образи і один одного торкають: - бач, кажуть, бач! ге! що то богослов! зараз і завважив! Не ми, сліпота! (Свидн., Люборацькі, 1955, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сліпота | сліпоти |
Родовий | сліпоти | сліпот |
Давальний | сліпоті | сліпотам |
Знахідний | сліпоту | сліпоти |
Орудний | сліпотою | сліпотами |
Місцевий | на/у сліпоті | на/у сліпотах |
Кличний | сліпото | сліпоти |