смирення
СМИРЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смирити, смиряти і стан за знач. смиритися, смирятися.
2. Покірність, лагідність. [Мессія:] Таке смирення гірше від гордині (Л. Укр., II, 1951, 112).
3. Відсутність гордовитості; усвідомлення своєї мізерності, нікчемності. - На ньому браминська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (Н.-Лев., ІV, 1956, 274); Не з блиском і гонором людина повинна йти в дім молитви, а з смиренням і покорою. Такий був непорушний догмат віри Уляни Григорівни (Добр., Очак. розмир, 1965, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смирення | смирення |
Родовий | смирення | смирень |
Давальний | смиренню | смиренням |
Знахідний | смирення | смирення |
Орудний | смиренням | смиреннями |
Місцевий | на/у смиренні | на/у смиреннях |
Кличний | смирення | смирення |