смирний
СМИРНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину).- Усе парубоцтво - як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Кв.-Осн., II, 1956, 397); Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Побоювався, що вчинить веремію, а вийшло навпаки - принишкла (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 39); Воли такі смирні, тихі... (Мирний, І, 1949, 351); З хліва в дірку, вище од дверей, виглядала смирна коняка з добрими очима (Н.-Лев., II, 1956, 376); // у знач. ім. смирний, ного, ч.; смирна, ної, ж. Покірна, лагідна людина. Смирного й на тім світі б'ють (Номис, 1864, № 4079); Кожному упала нарізна дорога,- Смілому багата, смирному убога (Щог., Поезії, 1958, 273); // Який виражає покірність, лагідність. - Який ви ще молодий та зелений! - сказала Каралаєва, хитаючи головою і дивлячись в самісінькі смирні очі Ломицькому (Н.-Лев., VI, 1966, 53); - Підводи готові. Можна їхати,- сказав він і сів на стілець. Говорив смирним, тихим голосом (Тют., Вир, 1964, 33); // Спокійний у вияві, протіканні (про життя, роботу і т. ін.). Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста з мого чола з того часу, як я до роботи взялась, тихої, смирної (Л. Укр., І, І951, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смирний | смирна | смирне | смирні |
Родовий | смирного | смирної | смирного | смирних |
Давальний | смирному | смирній | смирному | смирним |
Знахідний | смирний, смирного | смирну | смирне | смирні, смирних |
Орудний | смирним | смирною | смирним | смирними |
Місцевий | на/у смирному, смирнім | на/у смирній | на/у смирному, смирнім | на/у смирних |