сміховинка
СМІХОВИНКА, и, ж., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь. Сам Антонас розказував сміховинки, реготався з усіма, підспівував (Ірчан, II, 1958, 297); Мені пригадується сміховинка про діда і хлопців, які підсадили його на коня... (Літ. Укр., 22.I 1963, 3); // Вигадка, вимисел. Найвеселіший народ конярі .. І хто найбільше співаночок знає - вони. Ще не видно стада, а вже чути вигалайкування [голосні розмови] - то знай, що коні женуть. Та все з жартом, із сміховинкою (Хотк., Довбуш, 1965, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміховинка | сміховинки |
Родовий | сміховинки | сміховинок |
Давальний | сміховинці | сміховинкам |
Знахідний | сміховинку | сміховинки |
Орудний | сміховинкою | сміховинками |
Місцевий | на/у сміховинці | на/у сміховинках |
Кличний | сміховинко | сміховинки |