сонатний
СОНАТНИЙ, а, е. Прикм. до соната; // Який структурно, формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов'язується чимсь з нею. Діалектику шевченківської драматургії композитор [С. Людкевич] показав в складній, але логічній і стрункій наскрізній формі, що поєднує монотематичний тип розвитку з сонатним (Мист., 3, 1961, 26); Тематичний розвиток у цій пісні («Поза яром»] - блискучий зразок сонатного мислення в його народній інтерпретації (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 62).
^ Сонатне алегро - форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, як правило, контрастних. Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» [опера М. Лисенка] нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. опера, 1957, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сонатний | сонатна | сонатне | сонатні |
Родовий | сонатного | сонатної | сонатного | сонатних |
Давальний | сонатному | сонатній | сонатному | сонатним |
Знахідний | сонатний, сонатного | сонатну | сонатне | сонатні, сонатних |
Орудний | сонатним | сонатною | сонатним | сонатними |
Місцевий | на/у сонатному, сонатнім | на/у сонатній | на/у сонатному, сонатнім | на/у сонатних |