сонорний
СОНОРНИЙ, а, е. При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук). Сонорні звуки- приголосні звуки, у творенні яких голос (музикальний тон) переважає над шумом (Сл. лінгв. терм., 1957, 175); // у знач. ім. сонорні, них, мн. Приголосні звуки, при творенні яких голос переважає над шумом. Сонорним властиві ознаки як голосних, так і приголосних (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 134); Залежно від місця і способу творення сонорні поділяються на дві основні групи (Сл. лінгв. терм., 1957, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сонорний | сонорна | сонорне | сонорні |
Родовий | сонорного | сонорної | сонорного | сонорних |
Давальний | сонорному | сонорній | сонорному | сонорним |
Знахідний | сонорний, сонорного | сонорну | сонорне | сонорні, сонорних |
Орудний | сонорним | сонорною | сонорним | сонорними |
Місцевий | на/у сонорному, сонорнім | на/у сонорній | на/у сонорному, сонорнім | на/у сонорних |