сонячно
СОНЯЧНО. 1. Присл. до сонячний 4. Як гарно, як сонячно жити й любить у Вітчизні моїй! (Сос., II, 1958, 50); Болгарський павільйон зустрічає нас великим сонячно веселим панно (Вол., Дні.., 1958, 39); Якби встав з землі Тарас, подивився на нашу молодь, на наше життя, він посміхнувся б сонячно і ясно, бо побачив би, що його пророкування збулися (Чаб., Шляхами.., 1961, 23).
2. Подібно до сонця, як сонце. Плавка сонячно сія; // Сонцем, сонячними променями. Дзвеніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (Головко, І, 1957, 200).
3. у знач. присудк. сл. Світить сонце; світло і тепло від сонця. Надворі так гарно: сонячно, тепло... (Тесл., З книги життя, 1949, 3); В кімнатах сонячно і майже порожньо (Гончар, Тронка, 1963, 95).