соратниця
СОРАТНИЦЯ, і, ж. Жін. до соратник. Покохавши Івана, Ольга неминуче повинна була стати і стала його соратницею у тій боротьбі, яку розпочала тоді молода демократія Галичини (Кол., Терен.., 1959, 186); Повагою і любов'ю українського народу до видатної діячки Комуністичної партії і Радянської держави, друга і соратниці Ілліча було сповнене вшанування 100-річного ювілею Н. К. Крупської (Вітч., 4, 1969, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соратниця | соратниці |
Родовий | соратниці | соратниць |
Давальний | соратниці | соратницям |
Знахідний | соратницю | соратниць |
Орудний | соратницею | соратницями |
Місцевий | на/у соратниці | на/у соратницях |
Кличний | соратнице | соратниці |