соромітник
СОРОМІТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник. Добре вихована людина може читати все. Обурюватися природними речами може тільки морально звихнута свинота або рафіновані соромітники, які, керуючись своєю псевдомораллю, не дивляться на зміст, а розлючено кидаються на окремі слова (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соромітник | соромітники |
Родовий | соромітника | соромітників |
Давальний | соромітникові, соромітнику | соромітникам |
Знахідний | соромітника | соромітників |
Орудний | соромітником | соромітниками |
Місцевий | на/у соромітнику, соромітникові | на/у соромітниках |
Кличний | соромітнику | соромітники |