сороміцький
СОРОМІЦЬКИЙ, а, е. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. Цілими днями по вулицях хрипло кричав п'яний народ, співав сороміцькі пісні, лаявсь, заводив бійки (Коцюб., II, 1955, 365); Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Сміялася [Векла] і говорила їй стиха сороміцькі слова, аж Марія почервоніла (Головко, II, 1957, 149); Сороміцькі картинки.
2. Який виражає чию-небудь безсоромність. Хлопець зніяковів ще більше, аніж від прилипань [залицянь] молодички з сороміцькими очима (Загреб., Диво, 1968, 168).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сороміцький | сороміцька | сороміцьке | сороміцькі |
Родовий | сороміцького | сороміцької | сороміцького | сороміцьких |
Давальний | сороміцькому | сороміцькій | сороміцькому | сороміцьким |
Знахідний | сороміцький, сороміцького | сороміцьку | сороміцьке | сороміцькі, сороміцьких |
Орудний | сороміцьким | сороміцькою | сороміцьким | сороміцькими |
Місцевий | на/у сороміцькому, сороміцькім | на/у сороміцькій | на/у сороміцькому, сороміцькім | на/у сороміцьких |