спадкоємний
СПАДКОЄМНИЙ, а, е. 1. Одержаний у спадщину. Своїх грунтів не збільшив [Варава]; синові залишив той самий спадкоємний хутір (Стельмах, І, 1962, 80).
2. Який від народження належить до певного соціального стану. Конституція встановлювала в Болгарії монархічний лад: главою держави проголошувався спадкоємний князь (Нова іст., 1957, 72); // Який належить до родини, що здавна займається певним ремеслом, якоюсь діяльністю, справою і т. ін. Григорій Григорович Андрусяк - спадкоємний лісовик. Народився в селищі Ясіня, батько був лісовиком (Літ. Укр., 31.VII 1962, 2).
3. Заснований на переході чого-небудь від одного до іншого; який переходить послідовно від одного до іншого. Партійний працівник повинен глибоко розуміти події, бачити не тільки нове, що народжується, а й його спадкоємний зв'язок з попереднім (Ком. Укр., 9, 1968, 57); Ставлення радянської науки до ідейної спадщини минулого визначається, як відомо, марксистським положенням про поступальний, спадкоємний характер усякого розвитку (Вітч., 8, 1968, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спадкоємний | спадкоємна | спадкоємне | спадкоємні |
Родовий | спадкоємного | спадкоємної | спадкоємного | спадкоємних |
Давальний | спадкоємному | спадкоємній | спадкоємному | спадкоємним |
Знахідний | спадкоємний, спадкоємного | спадкоємну | спадкоємне | спадкоємні, спадкоємних |
Орудний | спадкоємним | спадкоємною | спадкоємним | спадкоємними |
Місцевий | на/у спадкоємному, спадкоємнім | на/у спадкоємній | на/у спадкоємному, спадкоємнім | на/у спадкоємних |