спальник
СПАЛЬНИК, а, ч., іст. У російській державі XV- XVII ст.- придворний, в обов'язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні, супроводжувати його під час поїздок і т. ін.; // Така людина при дворах інших володарів. Ввечері, коли спальники роздягли його.., наказав він негайно викликати.. Есаада (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361); Повно було [при палаці київського князя] придворних, ключників,.. стольників, чашників, спальників (Загреб., Диво, 1968, 645).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спальник | спальники |
Родовий | спальника | спальників |
Давальний | спальникові, спальнику | спальникам |
Знахідний | спальник, спальника | спальники, спальників |
Орудний | спальником | спальниками |
Місцевий | на/у спальнику | на/у спальниках |
Кличний | спальнику | спальники |