спаплюжений
СПАПЛЮЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спаплюжити. Вона [партія] очолила боротьбу трудящих мас проти всіх видів експлуатації людини людиною, за національну і людську гідність трудящих, спаплюжену буржуазією і поміщиками (Ком. Укр., 1, 1959, 8); Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене, згадувати про нього гидко (Собко, Стадіон, 1954, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спаплюжений | спаплюжена | спаплюжене | спаплюжені |
Родовий | спаплюженого | спаплюженої | спаплюженого | спаплюжених |
Давальний | спаплюженому | спаплюженій | спаплюженому | спаплюженим |
Знахідний | спаплюжений, спаплюженого | спаплюжену | спаплюжене | спаплюжені, спаплюжених |
Орудний | спаплюженим | спаплюженою | спаплюженим | спаплюженими |
Місцевий | на/у спаплюженому, спаплюженім | на/у спаплюженій | на/у спаплюженому, спаплюженім | на/у спаплюжених |