спичак
СПИЧАК, а, ч. 1. Молодий паросток очерету. Узявшись за руки, пробирались [хлопчаки] зеленим дном саги, щоб нарвати спичаків - молодих ніжно-крихких пагонів очерету, що були такі солодкі і принадні (Цюпа, На крилах.., 1961, 88); // розм. Те саме, що колючка 1. Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спичак | спичаки |
Родовий | спичака | спичаків |
Давальний | спичакові, спичаку | спичакам |
Знахідний | спичак, спичака | спичаки, спичаків |
Орудний | спичаком | спичаками |
Місцевий | на/у спичаку | на/у спичаках |
Кличний | спичаку | спичаки |