сплодити
СПЛОДИТИ, сплоджу, сплодиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що народити.- Діток сплодив [панотець] двойко - карапуза-хлопчика та свекруху-дівчинку (П. Куліш, Вибр., 1969, 96); Отець Трішин.. сплодив за п'ять літ шестеро дітей (Март., Тв., 1954, 403).
2. перен. Дати початок чому-небудь, створити щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь; породити. [Гостомисл:] Вона боїться Тих мар пустих, що сплодила вночі Стривожена уява (Фр., IX, 1952, 294); Трудно думи всі Разом сплодити (Рудан., Тв., 1956, 70).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплоджу | сплодимо |
2 особа | сплодиш | сплодите |
3 особа | сплодить | сплодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сплодив | сплодили |
Жіночий рід | сплодила | |
Середній рід | сплодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплодімо | |
2 особа | сплоди | сплодіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сплодивши |