спльовувати
СПЛЬОВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок (Смолич, II, 1958, 55); Тетеря, з обв'язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 65); Чоловік понуро сіпнув оком, жінка щось йому шепнула, і обоє безвиразно сплюнули лушпинням (Кач., II, 1958, 45); * Образно. Аж налаяла Палажка та й сплюнула, сердите слово (Барв., Опов.., 1902, 152).
2. неперех. Викидати, видаляти слину, мокротиння з рота плювком; плювати. Смоктав [Юрчик] немилосердно. Одну [люльку] викурював, другу набивав, безперестанно спльовуючи набік (Хотк., II, 1966, 153); - Не дряпайся, кицько,- відхиляє голову управитель і спльовує (Стельмах, І, 1962, 583); Яків випив чарку, крякнув, скривився, сплюнув (Мирний, І, 1954, 293); Гаврилко сплюнув, бо йому набігло повен рот слини (Коцюб., І, 1955, 131); - Чого ж, ми не ледачі, - сказав він і, сплюнувши в руки, міцно вчепився ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152); - Перепився-таки! - сердито сплюнула шинкарка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спльовую | спльовуємо |
2 особа | спльовуєш | спльовуєте |
3 особа | спльовує | спльовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спльовуватиму | спльовуватимемо |
2 особа | спльовуватимеш | спльовуватимете |
3 особа | спльовуватиме | спльовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спльовував | спльовували |
Жіночий рід | спльовувала | |
Середній рід | спльовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спльовуймо | |
2 особа | спльовуй | спльовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спльовуючи | |
Минулий час | спльовувавши |