споглядальний
СПОГЛЯДАЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. Аксель уважно подивилася на Огея... - Пробачте, - стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. - Вам зрозуміло все тут? (Досв., Вибр., 1959, 265); Хомі.. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Рибак, Час.., 1960, 749); На пероні з'являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (Мик., І, 1957, 42).
2. Схильний до споглядання. Юність, виразником і співцем якої був Тичина в «Сонячних кларнетах»,- це юність переважно споглядальна, мрійлива (Поезія.., 1956, 24); Розум будівника комунізму не споглядальний, він нерозривно зв'язаний з практичною діяльністю людини (Ком. Укр., 6, 1961, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | споглядальний | споглядальна | споглядальне | споглядальні |
Родовий | споглядального | споглядальної | споглядального | споглядальних |
Давальний | споглядальному | споглядальній | споглядальному | споглядальним |
Знахідний | споглядальний, споглядального | споглядальну | споглядальне | споглядальні, споглядальних |
Орудний | споглядальним | споглядальною | споглядальним | споглядальними |
Місцевий | на/у споглядальному, споглядальнім | на/у споглядальній | на/у споглядальному, споглядальнім | на/у споглядальних |