споглядач
СПОГЛЯДАЧ, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр., V, 1956, 99).
2. Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання. Життя наших колгоспів швидко йде вперед. Сільський інтелігент не може бути байдужим споглядачем цього життя (Тич., III, 1957, 304); Радянські люди не сторонні спостерігачі, не байдужі споглядачі, а, як повновладні господарі свого життя, безустанно дбають про добробут країни (Ком. Укр., 2, 1962, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | споглядач | споглядачі |
Родовий | споглядача | споглядачів |
Давальний | споглядачеві, споглядачу | споглядачам |
Знахідний | споглядача | споглядачів |
Орудний | споглядачем | споглядачами |
Місцевий | на/у споглядачі, споглядачу, споглядачеві | на/у споглядачах |
Кличний | споглядачу | споглядачі |