сподобляти
СПОДОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., СПОДОБИТИ, доблю, добиш; мн. сподоблять; док., перех., заст. 1. Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось. - Слава богу,- подумав тато,- що сподобив мене діждати сеї години, що я сина свого бачу (Свидн., Люборацькі, 1955, 72); - Може, таки я ще одужаю, може, господь сподобить мене ще яку сорочку спрясти!.. (Л. Янов., І, 1959, 56); // безос. Не сподобило до справжньої Золотої грамоти дожити (Коз., Зол. грамота, 1939, 54); // Визнавати гідним, достойним чого-небудь; удостоювати. [Сильвестр:] Тебе ж господь сподобив дивних знаній [знань] І чудному мистецтву научив (Коч., П'єси, 1951, 15); - Коли я сподобив тебе своєї ласки, то слава твоя стане ще ліпша..,- сказав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 127).
2. Робити кому-небудь честь своєю увагою, ласкою і т. ін. - Сідайте, будьте ласкаві. Я дуже радий, що ви сподобили нас одвідинами в цій глушині,- говорив Навроцький, подаючи стільці паничам (Н.-Лев., V, 1966, 202).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподобляю | сподобляємо |
2 особа | сподобляєш | сподобляєте |
3 особа | сподобляє | сподобляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподоблятиму | сподоблятимемо |
2 особа | сподоблятимеш | сподоблятимете |
3 особа | сподоблятиме | сподоблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сподобляв | сподобляли |
Жіночий рід | сподобляла | |
Середній рід | сподобляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподобляймо | |
2 особа | сподобляй | сподобляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сподобляючи | |
Минулий час | сподоблявши |