спожиття
СПОЖИТТЯ, я, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю,- аби робити (Вовчок, І, 1955, 171); Він миттю дістав з буди зчорнілу від довгого спожиття дерев'яну круглу чашу,.. наточив меду (Загреб., Диво, 1968, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спожиття | |
Родовий | спожиття | |
Давальний | спожиттю | |
Знахідний | спожиття | |
Орудний | спожиттям | |
Місцевий | на/у спожитті | |
Кличний | спожиття |