спозирати
СПОЗИРАТИ, аю, аєш, недок., заст. 1. на кого- що. Поглядати. Панночка тільки обертається туди-сюди та на все цікавим оком спозирає (Вовчок, І, 1955, 103); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (Гончар, Бригантина, 1973, 111).
2. за ким. Стежити. Став помічати - мій колега спозирає за мною. Глянувши якось увечері у вікно, я загледів, як блиснула кокарда... (Вас., II, 1959, 78).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спозираю | спозираємо |
2 особа | спозираєш | спозираєте |
3 особа | спозирає | спозирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спозиратиму | спозиратимемо |
2 особа | спозиратимеш | спозиратимете |
3 особа | спозиратиме | спозиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спозирав | спозирали |
Жіночий рід | спозирала | |
Середній рід | спозирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спозираймо | |
2 особа | спозирай | спозирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спозираючи | |
Минулий час | спозиравши |