сполохнути
СПОЛОХНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до сполохувати. - А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів - схопився; хто стояв - у куточок горнувсь... (Вовчок, І, 1955, 208); Задзеленчав дзвоник повз будинок Польського - і на хвилину сполохнув веселе гульбище (Мирний, І, 1949, 386); Розмова тиха, щоб нікого не сполохнути (Довж., III, 1960, 355); Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну (Щог., Поезії, 1958, 143).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сполохну | сполохнемо |
2 особа | сполохнеш | сполохнете |
3 особа | сполохне | сполохнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сполохнув | сполохнули |
Жіночий рід | сполохнула | |
Середній рід | сполохнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сполохнімо | |
2 особа | сполохни | сполохніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сполохнувши |