спорадичний
СПОРАДИЧНИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається, виконується час від часу, не постійно, який не має рівномірності; нерегулярний. Хоч участь Марка Вовчка у французькому літературному процесі 60-70-х років XIX ст. була спорадичною, все ж вона лишила помітний слід (Рад. літ-во, 11, 1966, 31); В українському віршознавстві спорадичні публікації статей, присвячених аналізу Шевченкового вірша та народнопісенного віршування, що мали місце в 20-30-х роках, змінилися в післявоєнний період грунтовними дослідженнями (Сучасна укр. літ. м., V, 1973, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спорадичний | спорадична | спорадичне | спорадичні |
Родовий | спорадичного | спорадичної | спорадичного | спорадичних |
Давальний | спорадичному | спорадичній | спорадичному | спорадичним |
Знахідний | спорадичний, спорадичного | спорадичну | спорадичне | спорадичні, спорадичних |
Орудний | спорадичним | спорадичною | спорадичним | спорадичними |
Місцевий | на/у спорадичному, спорадичнім | на/у спорадичній | на/у спорадичному, спорадичнім | на/у спорадичних |