спорожнений
СПОРОЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спорожнити. Здорова пляшка вже була спорожнена (Н.-Лев., IV, 1956, 206); За столом сидів Симкович і вже клював носом. Перед ним стояла наполовину спорожнена пляшка (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 250); Рушив потяг назад не спорожнений. Бо місто було голодне, і йому замість хліба прислали дітей... (Ю. Янов., І, 1958, 74).
2. у знач. прикм. Нічим не заповнений; пустий, порожній. Онисія Степанівна забирала спорожнені миски (Н.-Лев., III, 1956, 107); Спорожнені діжки раз у раз спускалися по воду (Кач., II, 1958, 481); // Ніким не зайнятий; вільний. Тільки кінь жовнірський, немов здичавіла тварина, на дибках обернувся й страшним стрибком поніс.. спорожнене сідло (Ле, Україна, 1940, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спорожнений | спорожнена | спорожнене | спорожнені |
Родовий | спорожненого | спорожненої | спорожненого | спорожнених |
Давальний | спорожненому | спорожненій | спорожненому | спорожненим |
Знахідний | спорожнений, спорожненого | спорожнену | спорожнене | спорожнені, спорожнених |
Орудний | спорожненим | спорожненою | спорожненим | спорожненими |
Місцевий | на/у спорожненому, спорожненім | на/у спорожненій | на/у спорожненому, спорожненім | на/у спорожнених |