спристрітити
СПРИСТРІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. і без додатка, заст., рідко. Те саме, що зурочити. Спристрітили хлопця лихі люде (Сл. Гр.); Увечері, повернувшись із поля, він години просиджував сичем, не озиваючись жодним словом до матері. Аж вона занепокоїлася: що це з сином. Може, спристрітили де або застудився (Речм., Весн. грози, 1961, 145).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спристрічу | спристрітимо |
2 особа | спристрітиш | спристрітите |
3 особа | спристрітить | спристрітять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спристрітив | спристрітили |
Жіночий рід | спристрітила | |
Середній рід | спристрітило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спристрітімо | |
2 особа | спристріти | спристрітіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спристрітивши |