співаний
СПІВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до співати. Хлопці мимоволі щільніше притиснулись один до одного під враженням тієї музики й тієї пісні, співаної звільна (Фр., VI, 1951, 179); З вирію в свій край летять пташки. Чи не здається їм, що принесуть з собою Новії, ще не співані пісні..? (Л. Укр., І, 1951, 176); // співано, безос. присудк. сл. Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос, а за хвилину підхопила й решта... Співано чумацьку пісню (Коцюб., І, 1955, 178).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співаний | співана | співане | співані |
Родовий | співаного | співаної | співаного | співаних |
Давальний | співаному | співаній | співаному | співаним |
Знахідний | співаний, співаного | співану | співане | співані, співаних |
Орудний | співаним | співаною | співаним | співаними |
Місцевий | на/у співаному, співанім | на/у співаній | на/у співаному, співанім | на/у співаних |