співрозмовник
СПІВРОЗМОВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Смолич, Перша книга, 1951, 75); Розмовляв він завжди спокійно, по-діловому і називав співрозмовника лише на прізвище, явно ігноруючи ім'я та по батькові (Збан., Малин. дзвін, 1958, 11); Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (Минко, Повна чаша, 1950, 7); * Образно. А співрозмовник в тебе завжди є - Це зошит в коленкоровій оправі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співрозмовник | співрозмовники |
Родовий | співрозмовника | співрозмовників |
Давальний | співрозмовникові, співрозмовнику | співрозмовникам |
Знахідний | співрозмовника | співрозмовників |
Орудний | співрозмовником | співрозмовниками |
Місцевий | на/у співрозмовнику, співрозмовникові | на/у співрозмовниках |
Кличний | співрозмовнику | співрозмовники |