співчутливо
СПІВЧУТЛИВО. Присл. до співчутливий. Семен глянув на порожній Фільчин рукав, співчутливо сказав: - Важко тобі тепер (Шиян, Баланда, 1957, 104); Завзято копала [Леся] ями і не помітила, як долоні взялися пухирями.. - Боляче? - співчутливо спитала Майя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 3); Цілу ніч кричала дитина, місця собі не знаходила.. От чому зібрались казахи й співчутливо зітхають (Донч., І, 1956, 121); Уляна довго зосереджено і співчутливо дивилася в зблідле обличчя своєї подруги (Сміл., Зустрічі, 1936, 88); Федір Петрович співчутливо похитав головою: - Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Збан., Єдина, 1959, 213).