спільниця
СПІЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до спільник. - Шукаю спільницю. - В якому ділі? - спитала пані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 260); Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (Собко, Вогонь.., 1947, 87); [Норма:] За вашу любов він віддячив вам тим, що зробив вас спільницею свого злочину (Галан, І, 1960, 423).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спільниця | спільниці |
Родовий | спільниці | спільниць |
Давальний | спільниці | спільницям |
Знахідний | спільницю | спільниць |
Орудний | спільницею | спільницями |
Місцевий | на/у спільниці | на/у спільницях |
Кличний | спільнице | спільниці |