спіх
СПІХ, у, ч. 1. розм. Те саме, що поспіх 1. За годину приїхав добродій Брянський. Той спіх, з яким він увійшов у господу, досить свідчив, що славетний лікар звик навіщати або дуже слабих, або занадто нетерплячих гонорових пацієнтів (Л. Янов., І, 1959, 133); Ще кілька хвилин - і, може, вже буде пізно. Почав спішити - і мало не завалив усієї будови. Ні, тут спіхом нічого не зробиш (Хотк., І, 1966, 117); Чого б їм було вириватися зараз, коли нічого не трапилось? А то ж отакий спіх. Що за така причина? (Головко, II, 1957, 323).
Без спіху - те саме, що Без поспіху (див. поспіх). - Тепер,- каже Дуб,- скористуємось ми: Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зника в кучерявій лозі (Стар., Поет. тв., 1958, 220); Можна принаймні цигарку без спіху викурити (Головко, І, 1957, 280); Не к спіху, рідко - немає необхідності поспішати з чим-небудь, щось не потребує негайного виконання. - Я вірю, що ви не забудете занести [книгу] до вашого від'їзду. - Я можу навіть завтра. - Ні, ні. Зрештою, це ж не к спіху. Ви занесете її перед самим вашим від'їздом (Головко, II, 1957, 489).
2. розм., рідко. Моторність, спритність. Параска і наймичку розщитала, бо при її [Галиному] спіху наймичка була лишня (Мирний, IV, 1955, 115).
3. діал. Результат, успіх. Узяла [Оксана] голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати, та сіла край віконця і давай би то шити. Знай виводить та виводить... і спіху нема (Кв.-Осн., II, 1956, 438).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спіх | спіхи |
Родовий | спіху | спіхів |
Давальний | спіхові, спіху | спіхам |
Знахідний | спіх | спіхи |
Орудний | спіхом | спіхами |
Місцевий | на/у спіху | на/у спіхах |
Кличний | спіху | спіхи |